Найпершим театром в місті Лідс, побудованим ще у 1771 році, була будівля на Ханслет-лейн, створена за ініціативи британського актора та менеджера Тейта Вілкінсона. До того моменту в місті виступали мандруючі колективи артистів, котрі приїжджали сюди та ставили свої п’єси у дворах таких готелів, як “Талбот” та “Роза та Корона” у Бріггіті. Далі на leeds-trend.
Найперша театральна установа Лідса могла в себе вмістити 600 осіб, як повідомляється на сайті Secretlibraryleeds.net. Найбільш рання афіша з тих часів, що стосується “Театру” на Ханслет-лейн, датована 1781 роком. Тоді глядачам представили комедію під назвою “Розсіяність”.
Театральний заклад працював лише з травня по липень, і більшість спектаклів були комедіями або комічними операми. Оскільки лондонські театри мали тенденцію закриватися у літні місяці, знамениті актори на той час подорожували з провінційними трупами.
Передумови появи першого театру в Лідсі
У Тейта Уїлкінсона була низка причин, аби закласти основи театрального життя в Лідсі. Перш за все, будівля новоствореного театру чудово вписувалась в місцевий ландшафт: розташовуючись безпосередньо на півдорозі між театральними центрами Лондона та Единбурга. Друга причина ― це те, що менеджер переживав суттєві проблеми з театром у Ньюкаслі, і актори десь мали працювати під час літнього періоду.
Як вище зазначено, театри припиняли свою діяльність влітку, а відкриття театрального закладу давало можливість виступати і в літній сезон. Спочатку містяни неохоче відвідували вистави, оскільки існувала заборона на це місцевих священиків. Ті вважали неприпустимим перегляд спектаклів паствою. Однак розвитку театральної сфери в Лідсі це не стало на заваді.
Тейт Уїлкінсон
Діяльність “Театру” в Лідсі
Перший театр являв собою доволі елементарну будівлю з цегли, габарити якої становили 26×12 метрів. Умови в приміщенні не відрізнялися ні комфортом, ні особливим затишком. Як повідомляли сучасники, дуже часто там спостерігалися протяги, відчувався холод та вогкість.
Акторка Доротея Джордан визнавала, що в приміщенні театру було понуро та прохолодно, будівля пропускала вітер та дощ. Незважаючи ні на що, перший лідський театр все ж приймав у себе доволі знаменитих персон. Наприклад, збереглися свідчення про візит до Лідса акторки Сари Сіддонс. Це була відома валійська актриса у XVIII столітті, яка прославилась завдяки своєму блискучому виконанню ролей у трагедіях.
У “Театрі” також виконувались пантоміми і незвичайніші номери, такі як “Містер Ашер та його “стадо справжніх кішок”. Музичний зал з’явився в Лідсі у 1794 році, коли було відкрито Мюзік-хол на Альбіон-стріт.
Заклад не функціонував повноцінно у сучасному розумінні цього слова. Там відбувалися вистави, як правило, з шостої до сьомої години вечора, виключно з травня до липня. Працював театр три-чотири рази на тиждень.
Перебудова театру та його загибель
Справи у театру йшли не надто добре: все через невеликі розміри театру, його поганий стан, незручне розташування далеко від центру міста та важку промисловість, яка оточувала будівлю. У 1863 році театр перейшов до рук нового власника ― актора Джона Коулмана.
Коулман відчайдушно намагався реформувати заклад і вдихнути в нього життя після кризи та тривалого занепаду. Для цього він вдався до перебудови театру: заснував Новий Королівський театр та Оперний театр (пізніше Королівський театр) із залишків частково знесеної першої будівлі. Це трапилося у 1867 році. Заклад забезпечили всім необхідним тогочасним обладнанням, а фасад зробили досить простим, в італійському стилі.
Фойє будівлі характеризувалось, як високе, просторе і добре освітлене. На підлозі виклали мозаїчну плитку. Тепло давав величезний гарний на вигляд камін. Всередині приміщення було шикарне оздоблення, покликане створити затишок, зручність для глядачів і зробити їх час, проведений в театрі, максимально приємним.
Більш ніж двадцять роздягалень та кімнат для відпочинку доповнювали цю розкіш. Сцена, тобто, головна зона театру, також відрізнялась своєю продуманістю та зручністю. Під час виконання вистави за кулісами працівник міг підняти або опускати фрагменти декорацій з шириною та висотою у 30 футів, тобто, практично, в 9 метрів. Окрім вражаючого механізму декорацій, також користувалися спеціальним газовим апаратом і спрямовували на сцену понад тридцять вогнів різного кольору.
Коли закладом заволодів Джон Коулман, тут виступала його власна трупа та гастролі, а також він представляв нові драми глядачам. Керівництво спробувало збільшити дохід, запрошуючи менш заможних містян за півціни під час третього акту, але це викликало занепокоєння та скарги.
Театр мав кам’яні сходи, також тут була передбачена система оповіщення про пожежу. За іронією долі, саме пожежа і поклала край багаторічній історії закладу. Перший лідський театр, на превеликий жаль, згорів вщент 28 травня 1875 року.
Історія першого театру Лідса наочно показує особливості розвитку британського суспільства у XVIII-XIX століттях. Театр поклав початок і сформував умови для діяльності наступних закладів, сприяв тому, що місто постійно відвідували видатні артисти, а жителі Лідса задовольняли свої високі духовні запити.
