Група “The Mekons” являє собою британський музичний колектив, який виконує пісні в жанрах панк-року, пост-панку, альтернативного року. Це одна з найстаріших і найплодючіших британських панк-рок-груп першої хвилі. І що важливо ― музиканти мають відношення до міста Лідс. В своїй творчості група поєднала панк-рок з кантрі, тим самим справивши значний вплив на розвиток альт-кантрі. Далі на leeds-trend.
Колектив “The Mekons” з часом розвивався, і відзначився деякими аспектами кантрі, фолк-музики, також періодично артисти експериментували з дабстепом. Вони відомі своїми галасливими живими виступами, як сказано на сайті Twintonedigital.com.
Перші роки існування гурту
Група утворилась у 1976 році. Її засновниками стали студенти-художники з Університету Лідса. А саме: Джон Ленгфорд, Кевін Лісетт, Марк Уайт, Енді Корріган і Том Грінхалг. Своєю назвою колектив зобов’язаний міфічній істоті Мекону, тобто, злому, але розумному, жителю Венери, про якого створили комікс у 1950―1960-х роках у Великобританії.
Невдовзі після виникнення групи до них звернувся Боб Ласт із “Fast Product” з пропозицією про укладення договору. “The Mekons” були першою групою, яка підписала контракт з даним лейблом. Першим синглом колективу стала пісня “Never Been in a Riot”, яка стала нічим іншим, як сатирою на композицію колег “The Clash” “White Riot”.
Другий сингл виконавців “Where Were You?” побачив світ у 1978 році, а загальний тираж платівок склав 27500 екземплярів. В той час менеджер групи Боб Ласт переконав артистів підписати контракт з більш масштабним лейблом “Virgin”. Колектив саме знаходився в зеніті своєї слави.
Розвиток гурту в 1980―1990-х роках
Надалі група “The Mekons” пробувала випускати деякі композиції в пост-панку. Після виходу у 1982 році альбому “The Mekons Story”, збірки старих записів, гурт на деякий час перестав займатися творчістю. Однак до середини 1980-х років він повернувся на велику сцену. Група отримала нових учасників:
- вокалістку Саллі Тіммс;
- скрипачку Сьюзі Ханіман;
- акордеоніста Ріко Белла;
- а також музикантів Лу Едмондса та Стіва Гулдінга.
В оновленому складі гурт почав експериментувати з музичними стилями, запозиченими із традиційного англійського фолку та американської кантрі-музики. У своїх наступних платівках артисти також робили експерименти і з музичними інструментами, особливо, зі скрипкою, акордеоном, слайд-гітарою та сазом.
Альбом виконавців “The Mekons Rock’n Roll”, що вийшов у 1989 році, став першим (і єдиним) альбомом гурту, випущеним великим лейблом. Однак цій збірці пісень не судилося отримати значного комерційного успіху, наприклад, у США продали всього лише близько 23 тисяч таких платівок. Критики зустріли цей проєкт дуже схвально, оголосивши альбом восьмим з десяти кращих альбомів 1989 року. А у 1991 році “The Mekons Rock’n Roll” визнали одним із найкращих альбомів 1980-х років.
Творчість гурту в період з 2000-х років
У 2000 році артисти випустили альбом “Journey to the End of the Night”, який характеризувався фолк-звучанням. У 2011 році світ побачила збірка “Ancient and Modern”. У 2013 році відбулась прем’єра документальної стрічки про діяльність групи “Revenge of the Mekons”, фільм продемонстрували на фестивалі в Нью-Йорку.
Гурт має також спін-офф ― групу “The Mekons 77”, яка була утворена у 2017 році. Цей колектив виконує композиції в жанрах панк-року та пост-панку. Під час святкування 40-річного ювілею ансамблю на фестивалі в Англії виступили артисти в двох складах групи ― як сучасного від 2017 року, так і початкового від 1977 року. Джон Ленгфорд і Том Грінхалг ― єдині учасники, що входять до складу обох колективів, старого і оновленого.
У 2022 році музиканти анонсували, що збираються виступити в Європі. Це мало бути, як мінімум, одне турне творчого колективу.
Спадщина гурту
Поряд з Бобом Діланом і “The Clash”, “Mekons” ― єдиний гурт або музикант, що двічі потрапив до списків “Dean’s Lists” Роберта Крістгау. Крістгау ― відомий американський музичний журналіст і публіцист. Творчість “The Mekons” також припала до душі знаменитому американському письменнику, музичному журналісту та культурному критику Грейлу Маркусу.
Стосовно четвертого альбому виконавців “Fear and Whiskey” (1985 року) Маркус висловився, що це музика ― невеликої групи осіб. Вони живуть у суспільстві, де все швидкоплинно, панує поп-культура, натомість все одно носять прикраси панк-ідеології 1976 року. Їх музика звучить досить сильно, однак їй притаманна деяка іронія над собою, приниження та сором.
Як би там не було, а група з Лідса “The Mekons” завжди відрізнялась яскравою індивідуальністю та самобутністю. На противагу розповсюдженим музичним поп-напрямкам, які завжди є в авангарді суспільної культури, колектив творив досить нішеву, але надзвичайно якісну, музику. Групі вдалося вирватися у лави шоу-бізнесу завдяки притаманній їм наполегливості, вірності власним поглядам і ціннісним орієнтирам. Надбання гурту лишається не лише в серцях шанувальників, але й догоджає критикам, які, як відомо, бувають дуже прискіпливими.
