Лідс – красиве, чудове місто з унікальною історією. Тут прекрасна архітектура, неймовірні краєвиди, тому Лідс є туристичним містом. Особливо туристам до вподоби музеї, галереї, храми. Історія Йоркширського симфонічного оркестру (YSO) також цікава гостям Лідса. Сьогодні ми хочемо вас познайомити із цим оркестром, який тісно пов’язаний із Лідсом. Докладніше про це читайте на сторінках сайту leeds-trend.com.
Історія створення: фінансова підтримка міста Лідс
Історія Йоркширського симфонічного оркестру бере свій початок у 1947 році. Фінансувався оркестр багатьма місцевими органами влади, а також велику фінансову підтримку надавала корпорація Leeds. Її лепта у розвиток оркестру становила 40 000 фунтів стерлінгів на рік. Саме ці кошти підтримували 50 музикантів.
Головним диригентом Йоркширського симфонічного оркестру був Моріс Майлз, який працював на своїй посаді близько десяти років. Потрібно відзначити, що перший сезон YSO містив у себе 120 концертів і 60 з них були у місті Лідс. Згодом головний диригент Моріс Майлз запропонував, раднику округу Лідс, аби оркестр виступив у Королівському Альберт-Холі до 1950 році.
Подальший розвиток оркестру
Йоркширський симфонічний оркестр відвідували поважні персони: королівська принцеса та граф і графиня Харевуд, Річард Ноел Міддлтон, один із засновників оркестру.
У 1951 році оркестр виступав у Royal Festival Hall. Цього ж року Моріс Майлз керував Фестивалем британської музики в Лідсі. Згодом Майлз залишив Йоркширський симфонічний оркестр та став головним диригентом оркестру міста Белфаст, а потім першим диригентом Ольстерського оркестру.
Йоркширський оркестр кожного року активно розвивався та у 1953 році створив та записав музику до фільму «Інженери в сталі». Через рік диригентом Йоркширського симфонічного оркестру став Норман Дель Мар. Далі посаду головного диригента обіймав Микола Малко.
Йоркширський симфонічний оркестр припинив своє існування. Проте у 2021 році диригент із Йоркшира Бен Крік і концертний промоутер із Лідса Джеймі Хадсон вирішили відновити оркестр. Вони найняли професійних музикантів.
Що відомо про диригентів Йоркширського симфонічного оркестру
Як відомо, кожен оркестр завдячує своєму успіху диригенту. Йоркширський симфонічний оркестр змінив чимало диригентів, але поговоримо про основних:
- Моріс Майлз. Він відомий не лише тим, що став першим диригентом Йоркширського симфонічного оркестру, а й тим, що у свій час підтримував музику британських композиторів XX століття. Потрібно відзначити, що Моріс Майлз працював на посаді головного диригента з 1947 по 1954 роки. Як писалося вище, далі був досвід диригування міського оркестру Белфаста (великого симфонічного оркестру, що складається з членів північноірландського оркестру BBC та місцевих виконавців). Також Моріс був професором диригування в Королівській академії музики, а ще опублікував посібник з диригування.
- Норман Рене Дель Мар CBE. У 1954 році Норман був головним диригентом Йоркширського симфонічного оркестру. Проте це не єдині його досягнення за життя. Норман Дель Мар спеціалізувався на музиці композиторів пізнього романтизму та залишив після себе велику спадщину записів британської музики. Мар розпочав свою кар’єру як валторніст та був одним із перших членів Королівського філармонічного оркестру. Перед Йоркширським оркестром Норман був головним диригентом Англійської оперної групи, а також диригував симфонічним оркестром BBC. Норман Дель Мар також мав досвід викладання в Королівському коледжі музики. А ще він диригував Королівським музичним коледжем. У 1976 році йому вдалося диригувати світовою прем’єрою опери Томаса Вільсона «Сповідь виправданого грішника».
- Микола Малко. Цей американський диригент українського походження жив з 1954 по 1956 роки у Великобританії. Саме у цей період Малку вдалося бути головним диригентом Йоркширського симфонічного оркестру. А взагалі історія життя диригента досить цікава. Він народився у селі Браїлові (у сучасному періоді це частина України). Його батько був українцем, а мати росіянкою. Микола навчався у Петербурзі. Спершу у Петербурзькому університеті, а потім у Петербурзькій консерваторії. Також був досвід вивчення диригування в Мюнхені у Фелікса Моттля. Микола Малко будував свою музичну кар’єру в Росії, проте у 1929 році він отримав запрошення виступити на Заході. Саме тому Микола зі своєю дружиною переїхали жити у Європу. Диригент разом з сім’єю жили у Відні, Празі та Копенгагені. А ось коли розпочалася Друга світова війна Малко переїхав до Сполучних Штатів Америки, де викладав диригування. Потрібно відзначити, що Малко був музичним керівником симфонічного оркестру Гранд-Рапідс у Гранд-Рапідсі, багато записувався для EMI у Копенгагені, а потім із Філармонією в Лондоні, виконав прем’єру 7-ї симфонії Вагна Холмбо з Симфонічним оркестром Данського радіо. Після роботи в Йоркширському симфонічному оркестрі він переїхав до Австралії та почав працювати диригентом Сіднейського симфонічного оркестру.
Ось така історія Йоркширського симфонічного оркестру та його диригентів. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.
